Уривок з книги Валерія Пекаря

Основа успіху будь-якого бізнесу, та й, в принципі, кожної справи, – правильно обрана стратегія. Прокачати мозок і навчитися стратегічно мислити допоможуть тренінги і книги. Так, вони часом бувають нудними. Але тільки не ця. Цю книжку написав Валерій Пекар - викладач Києво-Могилянської бізнес-школи, автор статей про менеджмент, інформтехнологію, рекламу, особистий розвиток та інші премудрості. Маючи великий досвід і розуміючи, чим можна захопити читача, В. Пекар відступив від канонічної форми викладу матеріалу: тут ви не знайдете строгості і сухості підручника.

Книжка написана у жанрі притчі – це короткі повчальні оповідання. Уявіть, що ви перемістилися в часі на кілька тисячоліть назад і опинилися в стародавньому Китаї. Ви – юний учень поважного майстра. І ось цей старий мудрий гуру пояснює молодим вихованцям основи стратегічного мислення на конкретних прикладах. І серйозні питання, одягнені в таку оповідальну форму, заходять у мозок читача легко. На нашу думку, вийшло досить цікаве видання. І корисне, бо закони управління людьми однакові – і в бізнесі, і в дипломатії, і в повсякденному житті. Публікуємо уривок.


Повний контроль

— Полководець не повинен намагатися все контролювати, — казав Хай Тао учням. — Тотальний контроль з’їдає всі ресурси, забирає час, позбавляє свободи й мотивації командирів. Такий контроль призводить до безвідповідальності, адже всі знають, що найголовніший все проконтролює, а значить, можна не турбуватися. І найголовніше — такий контроль є непосильним навантаженням для самого полководця, він обов’язково витратить занадто багато часу на неважливе та пропустить щось важливе.
Потрібно налагодити всі процеси й відпустити їх рухатися своєю чергою, призначивши над ними вірних і гідних людей. А самому сконцентруватися на стратегії, на вивченні ворога й пізнанні себе, вивченні місцевості та плануванні сценаріїв. Навіть якщо щось без особистого контролю полководця піде не так, навіть якщо щось важливе піде не так, це буде меншою шкодою, ніж повний контроль.

І ще казав Хай Тао:

— Ви думаєте, що ви все контролюєте? Чудово. А як щодо противника? А як щодо погоди? А як щодо стану доріг? Втоми дозорних? Відданості розвідників? Страху воїнів-новачків? Самовпевненості ветеранів? Надмірної суворості чи, навпаки, м’якості молодших командирів? Все це ви теж контролюєте? Ви нічого не контролюєте, крім барабана, на якому сидите в своєму штабному наметі!

І ще казав Хай Тао:

— Для того, щоб «схопити вівцю легкою рукою», тобто скористатися будь-якою випадковою нагодою й можливістю, як вчить нас дванадцята класична стратагема, потрібно постійно тримати очі розплющеними. Ви не зможете цього робити, якщо витрачатимете сили на контроль ваших командирів, а вони не зможуть, якщо будуть постійно контролювати своїх підлеглих. Тільки той, у кого є час і сили уважно дивитися на всі боки, а також повноваження та вміння швидко вирішувати, здатен побачити можливість і скористатися нею. Решта просто нічого не помітять. Якщо ви дуже зайняті, призначте дивитися на всі боки й вишукувати можливості свого найбільш спостережливого й кмітливого підлеглого.