Інтерв'ю з Яною Підлісною – радником голови правління з питань інноваційної діяльності

Щоб працювати у сфері інновацій, потрібно мати не тільки холодну голову та гарну ідею, а ще й гаряче серце. Так каже пані Яна Підлісна – радник голови правління з питань інноваційної діяльності, Асоціація Інвесторів та Роботодавців України. А ще вона розповіла про таке: чого так бояться новатори? Чому провал – це добре? В чому плюси жіночого і чоловічого партнерства у бізнесі?

Пані Яна, розкажіть, як вас занесло до інновацій?

Я за спеціалізацією – управлінець з інноваційної діяльності. Закінчила магістратуру Інституту інтелектуальної власності при Одеській юридичній академії. Як натрапила на цю спеціалізацію? Дуже цікава історія. Я пішла здобувати вищу освіту, вже будучи достатньо зрілою – мені було 26 років. До того була ведучою та працювала в бізнесових структурах. Отож, в 26 років, вже маючи двох дітей, зрозуміла, що є щось більше: впливати на світ й формувати майбутнє. В мене з'явилося бажання змінити своє життя кардинально. Тож спочатку здобула фундамент – пішла вчитися менеджменту в Київському університеті управління та підприємництва. Коли є фундамент, ти стоїш міцно на ногах.

Але стояти мало, треба рухатися вперед. Для того, щоб, наприклад, навчитися стрибати з парашутом, потрібно знати відповіді на деякі важливі питання відносно своєї безпеки. Так і тут, з’явилися питання: як себе убезпечити? Як за допомогою сильних сторін мінімізувати ризики? І тоді мені підказали: «Пані Підлісна, те, що ви описали, називається “управління інноваційною діяльністю”, поступайте на цю спеціалізацію». Я провчилася два роки. Здобула ступінь магістра. І по закінченні, а це був 2016 рік, мені порадили подати резюме до однієї державної кредитної установи.

Поясніть, будь ласка, що означає «управління інноваційною діяльністю?»

Наприклад, от вам не подобається пити чай в стаканах, бо він гарячий, і ви кажете: «Пані Яна, хочу зробити… дрон, який буде тримати стакан і охолоджувати напій своїми лопатями». Це ваша ідея. Далі потрібно зробити так, щоб ця ідея мала цінності, за які люди захочуть платити. Бо придумати можна все, що хочеш, але чи буде то мати попит на ринку? Після того як ідея проходить відбір, можна залучити й бізнес-агентів, і так далі. Ось це і є той самий ланцюг: від ідеї до комерціалізації об'єкта інтелектуальної власності.

Ви дуже натхненно розповідаєте про інновації, наче це справа вашого життя. Це так?

Я відчуваю, що в цьому моя особиста місія – робити Україну інноваційною. Я цим живу, й мені це подобається.

Здається, що інновації – то дуже просто: береш щось і удосконалюєш…

Це на перший погляд так. Але є труднощі. Якщо подивитися на історію, то термін «інновація» з’явився на початку XX століття, а суттєво – набагато раніше. Тоді інновація сприймалась як інакомислення. Тобто, якщо всі їздили на конях, а ви зробили колесо, то ви – ненормальний.

З іншого боку, якщо всі кажуть, що це – класна ідея, може статися, що це – шлях в нікуди.

От, як виникла пральна машина? Один чоловік мав лежачу жінку, яка не могла ходити. Він дуже важко працював у полі й так стомлювався, що коли приходив додому, не міг прати ані одяг, а ні простирадла. І тоді він подумав: «Що мені зробити, щоб в полі працювати й хтось прав удома?» Так він винайшов пральну машину. Хоча його винахід сприймався не радісно, бо той прилад дуже гуркотів, та й взагалі то було дивно.

Цікаво...

Так. Знаєте, як винайшли заклепки? Колись у взуття на місці заклепок були просто шкіряні отвори. І коли люди зав'язували шнурки, то отвори протиралися і рвалися. Зрозуміло, що для майстерень, які ремонтують взуття, це було вигідно. Аж поки один чоловік не придумав заклепки. Він потім розбагатів на своєму винаході.

Взагалі інновації розвиваються, якщо є зовнішній виклик або потрібно оптимізувати якісь процеси.

Які перешкоди є в українських новаторів?

Перш за все це страхи. Страх бути собою. Я кажу людям: якщо ви хочете покинути своє село чи місто і поїхати робити десь життя, то нічого не вийде. Ви зможете реалізувати себе там, де живете. А для того потрібно чітко визначити: що сьогодні можете запропонувати.

I ще помилково люди думають, що якщо вони подобаються іншим, вони будуть щасливі. На мій погляд, щастя та успіх – це всередині, це баланс між «хочу» і «можу».

Ще один страх – що твою ідею не будуть сприймати. До речі, найбільший страх, якій зустрічається в Україні, – страх провалу. Багато хто думає, що якщо втратить гроші або провалиться зі своїм стартапом, то це шлях в нікуди. Це не так.


Навпаки, провал – це ваші інвестиції в майбутнє.

Я спілкувалась з американськими інвесторами, які обирають команди стартапів. Так от вони надають перевагу тим командам, які зазнавали в минулому провалу. Тобто, цінні ті люди, які пройшли через труднощі. Знаєте, це як із фаршем, що крізь м’ясорубку перекрутили, – з нього має вийти гарна котлетка. Так само і в цьому. У таких стартапів відсутній страх провалу.

А от в японському управлінні теж є цікавий факт стосовно помилок. Замість того, щоб не виконувати вказівку менеджера, яка може призвести до помилки, співробітники роблять її якнайшвидше. Щоб показати керівнику, де його помилка.

До речі, про менеджмент та лідерство. Чи відрізняється жіноче лідерство від чоловічого, та які жіночі чесноти можуть допомогти у бізнесі?

Це питання нагадало мені один випадок, що стався зі мною, коли я працювала з Володимиром Ставнюком у державній інноваційній фінансово-кредитній установі. Він був моїм керівником. Тож, Володимир мав їхати на конференцію: виступати за темою жіночого лідерства. Я його спитала, що він планує закладати в основу презентації. Він каже: «Яна, я лише за партнерство. Бо таке партнерство має силу».

Він мав рацію, тому що яка б жінка не була «прокачана», вона приймає рішення більш емоційно. Це мої спостереження, перш за все, за собою. Жінки ринуть у роботу з пристрастю, від усього серця. Якщо я в роботі, то я там з головою.

У чоловіків домінує холодний розум. І так ми один одного доповнюємо. Саме тому ми добре спрацювались з паном Ставнюком. Він банкір з двадцятирічним досвідом роботи. Людина, яка вміє думати системно. Я управлінець з інноваційної діяльності – з гарячим серцем.

Пан Ставнюк не зміг поїхати на ту конференцію з жіночого лідерства, і замість нього поїхала я. Виступи жінок перетворилися на розповіді, де жалілися на чоловіків. Здавалося, що усім накипіло й потрібно було виговоритися. Коли дійшла черга до мене з темою «Партнерство», всі недоброзичливі погляди були спрямовані на мене. Як зараз пам'ятаю: стою і кажу, що ми – за баланс. Жінка і чоловік – як плюс і мінус. Розум і пристрасть. Одна учасниця конференції каже: «Я не вірю жодному вашому слову. Так не буває!»

Здається, що тут річ не в чоловіках, а в чомусь іншому?

Річ в тому, як людина себе почуває загалом. Чим більше людина в собі не впевнена, тим більше вона буде компенсувати це недоброю поведінкою до інших. І навпаки: впевнені в собі жінки успішні, доброзичливі та красиві.

Ми всі унікальні, ми всі прекрасні. Ви домінуєте в чомусь своєму – маєте свій талант. Але в мене є мої якості, яких не маєте ви.

Якщо говорити про жіноче лідерство, я б порадила не зраджувати своїм принципам. Якщо я чесна, то в першу чергу перед собою. І друга порада – працювати над собою. Навіть якщо ви в лайні.

Що для вас значить працювати над собою?

Як би банально не звучало – це вихід із зони комфорту. Якби не було різних ситуацій, я б була тією самою Яною, що і колись. Труднощі дають можливість стати кращою для себе, а не для когось.

Був такий випадок, коли я розпочинала кар’єру. Перша посада, на яку мене взяли, – референт. Я подавала чай, зустрічала гостей, вела документацію. Якось мій керівник виходить з кабінету і каже: «Покажи, як ти заварюєш чай?». Я зробила. А він: «Спробуй. Смачний?». А чай був й справді не смачний. Це був такий єдиний випадок, коли мені було соромно. Але того ж вечора записалася на курси щодо приготування чаю й навчилася робити смачний. І з того часу робила найкращий чай в установі.

Тому що для мене це був урок: потрібно розвиватися постійно.

А критику сприймати не так, що все погано, а навпаки: тобі вказали, що не так, і ти повинен сказати Всесвіту «дякую!».


Яку роль відіграє емоційний інтелект в роботі? На що мають звернути увагу молоді команди-стартапи?

В будь-якому бізнесі має бути такий елемент, як емпатія. Це не про те, що треба так сильно співчувати, що аж робити все за підлеглого. Ні. Це про те, що ви маєте розуміти себе і свої мотиви, управляти собою.

Управляти командою у сфері інновацій – це значно більше, ніж просто дати завдання, і до побачення. Ви маєте організувати процес, контролювати, мотивувати та стимулювати людей. Емоційний інтелект передбачає розуміння, що якщо маєте поганий настрій, то інші люди його теж відчувають. Ми реагуємо на інших людей наче сенсори.

І ще одне: неправильно вважати, що у всіх однакова картина світу. Навіть якщо одна і та сама ситуація.

Тож будьте уважні до того, що говорите та як реагуєте.

Хто такий лідер?

Це не той, хто біжить попереду паровоза. Ні. Це той, хто дозволяє іншим стати лідером. Якщо біля тебе зростають лідери – значить, ти лідер.