17 бліц-питань про мистецтво і життя

Бліц-опитування для художника Дениса Метеліна. Він починав з малювання графіті на стінах разом з пацанами з району, а зараз його 10-метрова робота знаходиться в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків. Художник каже, що схожий на молодого Дієго Веласкеса. Розповідає, чи повинен живопис подобатися глядачеві.

Що вас привело до творчості?

Почав малювати з 2003 року, тоді це було звичайне графіті. Ми малювали з хлопцями на парканах, закинутих будинках, на будь-яких поверхнях в місті. Пам’ятаю, як мене вчили вперше малювати на стіні балончиком: якщо я вів кудись не туди лінію або робив потьок, мені давали пня (били), тому малювати рівно і без потьоків навчився швидко))

Опишіть свою творчість.

В більшості випадків працюю зі змістами, тобто для мене головною є ідея, а лише потім форма. Тому фізичний прояв може бути дуже різний: це або стінопис, або якась маленька графіка. Головне, що об’єднує всі мої твори – це червоний колір і форма.


Які ваші роботи – улюблені?

Дуже тішуся, коли є можливість зробити дійсно велику роботу. Наприклад, в колекції Музею сучасного українського мистецтва Корсаків є моє полотно 10 метрів висотою і 5 в ширину, це полотно малював на місці з риштування. На полотні зображений воїн-захисник. Також моїм улюбленим проєктом є «Життєпис», в якому я розповідаю про анексію і війну на сході України.

Розкажіть цікаву історію, пов'язану з мистецтвом.

Цікава історія сталася, коли ми з товаришем поїхали в Слов'янськ після його деокупації. Ми поїхали туди на запрошення місцевого підприємця, розмальовувати тролейбус. Ми гуляли містом, і раптово нас зупиняє людина у формі, представляється ледь не генералом ЗСУ і говорить весь час до мене. Попросив показати наші документи, сказав йти за ним. Тоді я подумав: от халепа, застряг тут надовго. А перед тим вже був трохи наляканий: коли їхали в місто, на вокзалі наш потяг зустрічали військові з якимось суперспорядженням. В результаті, після короткої перевірки моїх документів і товариша, виявилося, що на мені були вдягнуті сєпарські штани і бєрци. Річ у тому, що це був мій звичайний робочий одяг, і я ніколи не знав, що ці штани якісь не такі. Нас відпустили, але я одразу зняв ті штани і бєрци, викинув і більше не ношу камуфляжу)))

Хто з українців вас надихає і чому?

Мене надихають професіонали, коли людина на своєму місці, і знає що робить.

Що завжди є у вашій творчості?

В моїй творчості завжди є червоний колір. Мій дідусь залишив мені 5 тисяч літрів радянської червоної фарби, і тепер мені не треба піклуватися про те, щоб купувати фарбу, просто йду на стрих, беру ще одну червону банку.

Як з'являються образи для майбутніх картин?

Я лягаю спати й перед тим, як вже заснути, мені щось приходить до голови. Я встаю і записую це червоним маркером на стіні, тому в мене в хаті пописані всі стіни.

Образ, який ви ще не написали, але хотіли б?

Хотів би написати Діву Марію.

З ким із художників ви могли б провести схожість?

Я дуже схожий на молодого Веласкеса.

Яку музику слухаєте?

Слухаю американський реп, нью скул (scarlxrd.ghostemane)

Що стало в житті найбільшим викликом за останні 5 років?

7 років тому мені довелося покинути Крим через анексію – ото було нервово.

Де б хотіли побувати?

Очевидним місцем є Нью-Йорк – колиска графіті та сучасної культури. Але насправді мене вражає Азія, дуже люблю хмарочоси разом із джунглями, мостами, монорейсами, хаотично наліпленими халупами.

Чи є у вас улюблене заняття, окрім творчості?

Річ у тім, що все моє життя – це і є суцільна творчість. Робота – творчість, відпочинок – творчість. Хіба є одне: люблю подорожувати. У мене є мій маленький скейт, який легко влізає в рюкзак, але разом з тим дуже стає у нагоді в новому місті. Інколи можу зробити більше ніж 40 км в день.

Яке визначення ви б дали тому, що називається щастям?

Щастя для мене – це бути незалежним і займатися своєю улюбленою справою.

У що ви вірите?

Я вірю в літаючого макаронного монстра.

Чи повинно мистецтво подобається глядачеві?

Є дві категорії мистецтва: зображальне і концептуальне. Якраз зображальне покликано подобатися глядачеві, часто такі художники є ремісниками, які все життя роблять пейзажі. В цьому немає нічого страшного, кожен робить те що йому до душі. Проте я відношу себе до другого типу – до концептуальних художників. Для мене в першу чергу є важливим донести свою думку, а форма не є настільки важливою.

Якщо не живопис, то що?..

Робота сантехніком – цікава і корисна для людей професія.


На бліц-питання відповідав художник Денис Метелін.
сторінка Дениса у фейсбуці https://www.facebook.com/DenysMetelin