В умовах карантину я згадала, за що з дитинства люблю літо — одразу запахло морським бризом і ми збудували маршрут, щоб і море, і всякі українські чуда.

Приїхали на море. 7 років тут не були.

Довелося себе щипнути, переглянути календар і звірити часи. Я запереживала, може це помилка чи з нами щось не так...

А ні, просто за 7 років нічого не змінилося.

Дубль 1.

Кожне кафе хоче перекричати шансоном своїх сусідів. Ну ок, це ж тільки набережна.

Дубль 2.

Пляж.

Душероздираючі крики:

Пахлава! Кукурудза! КРЕВЕТКИ! КРАБИ!

Батьки кричать на дітей, щоб ті не кричали, і тоді діти починають кричати ще дужче.

Дубль 3.

Новинки.

За сім років ми доросли до ходячого по пляжу співака. Колонка на колесах, мікрофон і фальшивий спів. Хіба не про це ви мріяли?

Дубль 4.

Огляд антуражу.

Мабуть, машина часу зупинилась тут ще у минулому столітті, коли дерев'яні будиночки без жодних умов назвали База Отдыха "Сервис", а якусь халупку "Эдем"

Антракт.

Ми остаточно зрозуміли, що наш жанр відпочинку - комедія. Ми це оцінили і вирішили прожити її на всі 100

Мимо жанру ми тільки знайшли пристойний готель, класні ресторанчики, і взяли екскурсію до моєї мрії - Сиваш, рожеве озеро.

І ось час настав! В 6:30 ми вже чекаємо на комфортабельний мікроавтобус, що повезе нас у це райське місце.

Дубль 1.

Приїжджає бусик без жодного натяку на комфортабельність. Згадавши про Едем і Сервіс ми оцінили логіку і просто реготали.

Дубль 2.

Водій не знає дороги, бо на цій екскурсії вперше. Навігатор спішить на допомогу, але іноді трохи не встигає. Водій по телефону весь час дзвонить колегам, і питає чи точно він їде саме туди, куди треба.

Дубль 3.

На другій годині їзди, дороги не стало. То по полю "дорогу" треба об'їхати, то просто здогадатися про потрібний напрямок. Навігатор шокований.

Тепер пасажири оцінили жанр комедії з присмаком хорору.

Дубль 4.

Після трьох! годин їзди ми біля озера, але не біля того)) Ви нас привезли не туди! Нам обіцяли сервіс — а де переодягнутися і прийняти душ після солоного озера?

Відповідь: ну ви вже зовсім. Ми вас привезли на справжню природу "не тронуту людиною", а вам техноген подавай?

Антракт.

Ми отримали кайф. Ми дійсно насміялися у цій комедії.

А ще — українські чуда справді існують. І рожевий Сиваш — одне з них.

До нього важко дістатися, але він того вартий. Рожева вода, хмарки знизу підсвічені рожевим, немає грані між водою і небом, прострація. Береш і лягаєш зверху води, як на дивані. Це все тому, що Сиваш солоніший за Мертве море — реально, солоність від 22% у північній частині до 87% на півдні. Тобто 200 млн тон солі просто виштовхують тіло.

Чудо ж!

Кожна крапелька води, піраміда солі і навіть глина на березі - усе лікувальне і давно оцінене за кордоном, бо все це туди постачають.

А коли дивишся на поверхню води зблизька, то вона покрита блистинками.

Це остання крапля натхнення, що так потрібне для щастя.

Не так страшно пережити всі ці дублі, як страшно не побачити таке чудо.

Тож коли замість тисячі інших жанрів і попри всі обставини обираєш комедію, посмішка тобі гарантована.